Мова та освіта: що зміниться для нацменшин

Мова та освіта: що зміниться для нацменшин

​Звичайно, не всі будуть задоволені. І для єдності України як держави це питання є дуже важливим.

Нова школа, загальний вигляд якої ми позначили в Законі про освіту, прийнятому в 2017 році, містила багато сучасних нововведень, які жваво обговорювалися в українському суспільстві. І викликом, який вийшов за межі нашої країни, стала саме «мовна стаття».

Ми направили її до Венеціанської комісії і отримали рекомендації. І тепер у законопроекті про повну загальну середню освіту, представлену цього тижня до Верховної Ради, ми пропонуємо для дітей з національних меншин три моделі навчання.

Звичайно, не всі будуть задоволені. Напередодні ми обговорювали це питання з національними меншинами, і їх реакції різні. Угорщина, як ми знаємо, має найбільш крайні позиції. Адже угорці не хотіли змін взагалі, мовляв, нехай усі шкільні предмети будуть угорською. І нові моделі, запропоновані в законопроекті, діють в ЄС, а тому не можуть викликати різкої негативної реакції.

Бо коли минулого року в одному з районів Закарпатської області 70% дітей не змогли навіть подолати мінімальний поріг ЗНО з української мови-а це унеможливлює їхній вступ до наших вищих навчальних закладів-то ми маємо приклад прямої дискримінації цих випускників. Адже виходить, що система освіти не навчила їх українській мові.

Чому ж не навчила? Тому що як раніше, так і досі зберігається система – і новий закон має це змінити – коли дітей повністю навчають рідною мовою. А коли вони вдома, на вулиці і на всіх уроках говорять угорською, тільки два рази в тиждень вивчаючи українську, то зрозуміло, що їм буде важко на іспитах. Адже угорський не російська – це зовсім інша мовна група, і її представники мають низькі шанси добре вивчити українську мову самостійно.

А це означає, що вони будуть функціонувати тільки в своєму районі, або будуть виїжджати. Зате ці діти повинні бути мобільними у власній країні, де народилися і мають громадянство. І українська мова їм потрібен не тільки для того, щоб влаштуватися на ту ж державну службу, але й елементарно для того, щоб поїхати в інше місто в лікарню і отримати консультацію.

Тому зараз ми розробили три моделі, вибір яких залежить від того, до якої мовної групи належать учні.

Перша модель – для тих меншин, чия мова належить до мов ЄС. Того ж угорської та румунської меншини. Їхні діти розпочинатимуть навчання рідною мовою, а в початковій школі вже матимуть базовий рівень володіння українською. З 5 класу частина предметів викладатиметься українською, частка якої в навчальному процесі сягатиме 20%. Поступово, до 9 класу, це буде вже 40%. А в 11 класі ми отримаємо співвідношення: 60% навчання державною мовою, і 40% – на рідному. Така модель, до речі, працює в ЄС, зокрема в Латвії.

Друга модель – для кримських татар. Сьогодні народ, який взагалі не має власної країни. І Україна – єдина країна, яка може і повинна розвивати їх термінологічну базу так, щоб кримськотатарська мова розвивався, жив і був сучасним. Для цього ми забезпечимо викладання більшості предметів кримськотатарською мовою, а українська мова та літературу - українською.

І третя модель – для тих меншин, чиї діти не повинні мати проблеми вивчити до 5 класу українську мову на рівні, достатньому для вивчення інших предметів. Тому там буде співвідношення: 80% навчання українською, і 20% - рідною мовою.

Я розумію, що будь-які зміни даються насилу, і на це є ряд причин. Ми часто стикаємося з опором з боку українських вчителів, так як не секрет, що та ж Угорщина доплачує їм за те, щоб вони викладали угорською. Втім, система освіти має на меті дати найкраще саме дитині, а не обслуговувати інтереси інших держав або конкретних учителів.

Нинішні моделі виведуть нас на збалансований результат, коли випускники знатимуть і рідну, і державну мови. В цьому і полягає наша стрижнева ідея.

Адже в тому числі всі європейські документи визнають: мова – це великий фактор згуртування суспільства. І для єдності України як держави це дуже важливо. Тому відступати по цій темі ми не можемо.